Багато хто боїться служби захисту дітей Барневарн та помсти під час оскарження порушення прав з боку інституції.

В Норвегії немає органу, який би контролював Барневарн, тому «людський фактор вирішує долі багатьох сімей в Норвегії». Одні отримують підтримку від Барневарн, інші навпаки – багато стресу та зіпсовані долі.

Європейський суд з прав людини великою більшістю голосів засудив Норвегію за порушення прав людини у справі захисту дітей, – розповідає Гру Хиллестад Туне, Адвокат з прав людини, колишній суддя Європейського Суду з прав людини у Страсбурзі.

Далі переклад статті Гру з сайту НРК:

Тільки уявіть, через яке психічне навантаження пройшла Труде. Будучи молодою матір’ю, вона потребувала додаткової підтримки, але помічник Барневарн жорстоко відібрав її дитину, а згодом віддав у іншу сім’ю на всиновлення проти волі матері.

Суспільство не змогло зустріти її з повагою та співчуттям.

У будинку матері «Вільде» та від суду до суду все було спрямовано на формування негативного ставлення до Труде, як до людини та матері. Влада намагалася обґрунтувати, чому так необхідно захистити її сина від матері.

В кінці-кінців офіційні представники Норвегії захищали свою честь у Страсбурзі два рази, намагаючись довести власну невинність. На щастя, це їм не вдалося. Труде змусила себе поважати.

Як ми, як суспільство, реагуємо на таке судження?

Влада обіцяє розглянути це діло з урядовим адвокатом та ввести потрібні корективи. Але мені здається, що це лише чергова спроба відійти від основної проблеми: норвезька система добробуту дітей принципово несправедлива, необґрунтована і ворожа до дітей. В багатьох частинах країни порушуються права дітей, батьків, братів і сестер, бабусів та дідусів без поваги до їх людської гідності.

Я це знаю, – пише Гру, – тому що роками до мене звертаються люди, які у відчаї намагаються отримати підтримку, поради та допомогу саме від організації, що займається захистом прав людини.

Більшість людей, які контактують, починають з того, що “я не думав/думала, що це може статися в такій країні, як наша!”

Вони описують майже схожий досвід, як у творах Кафки.

Те, що я сама побачила, аналізуючи документи справ та спілкуючись з професіоналами, – просто жахливо.

Правду про те, що відбувається, важко розповсюджувати, тому що багато людей бояться репресій від Барневарн: “Будь-ласка, видаліть все, що я вам надіслала” – бабусі майже шепочуть у телефон!

Мені здається, що існують дві істини:

  1. Норвегії, як ніколи, потрібна хороша система захисту дітей, яка, звичайно, не може бути бездоганною, але яка, в цілому, належним чином захищає потреби дітей, та якій всі ми можемо довіряти.
  2. Захист дітей службою Барневарн сьогодні не працює належним чином. Тим, хто не вірить, що все так погано з Барневарн, просто не вистачає знань про те, що відбувається в реальному світі. Важко розібратись в тому, що відбувається,  не заглиблюючись в окремі справи.

Офіційна Норвегія поки що захищає службу захисту дітей, наче це національна цінність.

Всі спроби мас-медіа розповідати про проблеми Барневерн виправдовуються, як нещасні винятки.

Критичні голоси або зустрічаються з мовчанням, або їх відносять до ненависників служби захисту дітей, тому що вони занадто критичні, занадто християнські, занадто сімейні, занадто розлючені, занадто недоброзичливі тощо.

Наче це ще когось дивує, що люди, які стискаються з несправедливістю та зловживаннями, стають розлюченими та недоброзичливими.

Критика з боку міжнародних організацій, демонстрації по всьому світу, серйозні занепокоєння великої кількості норвезьких професіоналів, занепокоєні дипломати з інших країн у Норвегії, розкриття інформації про справи Барневарн у великих закордонних ЗМІ, спростовують той факт, що тут йде мова про непорозуміння, оскільки норвезькі діти мають так багато прав.

Але ці права мало допомагають дітям, яких з диким плачем відривають від матері або кладуть лицем на землю купою поліцейських.

Я робила різні спроби переконати різних міністрів, які займали посаду з захисту справ дітей, а також різних представників парламенту в тому, що працівники служби захисту дітей занадто часто контролюють батьків, що створюють конфлікти, а не сприяють безпеці дітей, які мають труднощі.

Очевидно, це не подіяло. І насправді серйозна проблема полягає в тому, що коли кожний день до п’яти дітей терміново забирається поліцією, часто дуже жорстоко, – все це стає непомітним.

Те, що, не сприймається як проблема -коли багато дітей, насильно розміщуються поза домом на притягнуті до вух основі, таким чином, всупереч принципу найменшого втручання в статті 8. ЄСПЛ. Це пояснюється тим, що головна проблема полягає в тому, що багато людей не отримують належної допомоги.

Мій сумний досвід полягає в тому, що попереджувати про порушення прав людини та зловживання в галузі охорони здоров’я та соціального сектору найкращої країни світу, – це як розмовляти до стіни.

Проблемою Барневарн є зловживання владою в повнім значенні цього слова.

Цією структурою керують люди, яким доручено допомагати дітям, які, імовірно, вірять, що це роблять. Я вже пробувала розповідати про це в хроніці у NRK Ytring пару років тому. І це ні до чого не привело.

Як юрист з прав людини я протягом багатьох років реєструю, що Норвегія набагато менше стурбована, у порівнянні з іншими країнами, щоб без контролю  надавати медичним та соціальним працівникам право та обов’язок використовувати владу на власний розсуд.

Люди, обрані в Стуртинг та в коммуні, зовсім не цікавляться зловживанням владою державними службовцями.

Так само ЗМІ та науковці. Мало усвідомлюють потребу щоб служби соціального забезпечення, які створені для надання допомоги були безпечними.

Усі зловживання над невинними дітьми та їх сім’ями вже не можна виправдати тим, що багато хто отримує на допомогу, і багато працівників докладають для цього зусиль. Але їхні зусилля не виправдовують систему, яку не можна охарактеризувати інше, як нефункціональну.

Департамент «Правосуддя для Програвших» (Rettferd for Tapere) запропонував Стуртингу призначити Комісію з захисту дітей відповідно до Комісії Gjørvkommisjonen og Lundkommisjonen.

Цю пропозицію має підтримати кожен, кого хвилює правильне функціонування Барневарн.

Зараз Норвегія справді потребує допомоги такої групи незалежних та компетентних людей, щоб скласти список слабких сторін діючої системи та вказати альтернативні шляхи, щоб якомога більше дітей у Норвегії виховувались у безпеці.

P.S. Тетяна Бондаренко, голова Української громади в Норвегії, сама стиснулась з непрофесійністю та байдужістю працівників норвезької служби Барневарн. Тетяна пише: Хто у скрутній ситуації з розлученням, проблемами з Барневарн, розподіл майна, пишіть до мене у приват, допоможу, чим зможу. Ви також маєте право на безкоштовного адвоката.

Load More By Mosand Olga
Load More In Статті

Залишити відповідь

Перегляньте також

Українці Норвегії вітають Україну та міжнародну українську спільноту з Днем Вишиванки!

Пам’ятаймо про українське коріння, бережімо мову та традиції. Нехай наша Ненька квіт…