Коли відкриваються небесні шлюзи

Можливо, ви стояли по коліна в затопленому підвалі або переживали транспортний затор, коли дороги та залізниці тонули у воді. Зміна клімату робить погоду в Норвегії більш дощовою та нестримною. Що з цим робити?

Бетонна кімната, в якій ми знаходимось, порожня, холодна і темна та суха. Поки що. Звук голосів лунає в порожній кімнаті. Ми знаходимося під землею на площі в Тронгеймі. 

Дослідник Тоне Мутанна трохи посміхається власному бажанню побачити, на власні очі, як насправді ця споруда спрацює під час екстремальної погоди. 

На голові в неї одягнений білий шолом і  разом з керівником будівництва Гуннаром Клоккергаугом, досліджує одну з багатьох труб. Кімната, в якій вони перебувають, – найкращий прихований басейн Тронгейма. Це одна із багатьох споруд, яка врятує населення від загрози руйнування вулиць та будівель у Тронгеймі. 

– Тут затримується вода, дощова вода, що запобігає затопленню міських вулиць. Коли на площі повно води, вона повинна текти сюди.

Великі та малі труби входять і виходять із трьох великих бетонних камер. Тут є місце для 140 000 літрів води. Між камерами також є перфоровані труби, які випускають воду в колодязь. Коли колодязь не в змозі вміщувати більше води, тоді заповнюються камери басейну. 

Від холери до затоплення

Ті, хто будували перші трубопроводи під землею в Тронгеймі, не думали, що клімат може змінитися. Дренажні системи були розроблені з точки зору охорони здоров’я, щоб забруднена та смердюча вода стікала  з вулиць міста . Холера була більшою проблемою, ніж повені тоді. 

Асфальт і бетон дають нашим містам багато щільних поверхонь. Це спричиняє відсутність інфільтрації. Інфільтрація – це коли вода опускається в ґрунт і стає ґрунтовою водою або впадає в потік або річку. Зміна клімату дає більше дощу, більш екстремальних погодних умов, більше води про яку треба подбати та збільшити потужність для її фільтрації . Це один із заходів, який забезпечує захист від повеней центр Тронгейма. Світ навколо нас повинен будуватися по-іншому. 

Проливний дощ 

Ми відчуваємо все частіше і частіше. По всій країні. Екстремальний дощ.

Квам, вересень 2018 р. Величезна кількість води затоплює трасу 49 в Хордаланд.

Осло, червень 2019 р. За 10 хвилин у столиці випадає 21 мм опадів. Це рекорд, кажуть метеорологи. Люди купаються на вулицях, підвали наповнюються водою.

Осло, серпень 2019 р. Новий хаос. Вагони стоять, поїзди стоять. Єдине, що йде – це потік води.Скрізь  мокро.

Тронгейм, серпень 2019 р. Склоочисники працюють на повній швидкості. 15 000 літрів води в секунду. Води багато.

Раніше навколо Клетта, завжди стояла черга автомобілів. Це змінилося. Зараз повз нещодавно відремонтованій E6 у місто автомобілі рухаються двома смугами в обидва боки та обмеженням швидкості 100 кілометрів на годину. 

Але найбільші зміни відбулися саме під дорогою/ землею . 

Гігантські труби, спеціально розроблені для доріг діаметром три метри, повинні безпечно випускати дощ у фіорд. Це найбільші труби, прокладені в північних країнах.

Місцевість та ґрунтові умови тут такі, що буває зсув/ обвал, пояснює Свейн Х. Селлісес з Норвезької адміністрації громадських доріг (Statens vegvessen). 

Він стоїть біля  потоку ріки під назвою Сьора. Вона пролягає під великою частиною району та вздовж нього. 

 – Була небезпека оповзнів, що нам довелося це зробити. Нижче тут швидка глина. Нам довелося стабілізувати і наростити все русло струмка. Збільшення обсягу води на 40 відсотків було враховано з умов майбутнього клімату. Труба повинна мати можливість забирати 15 000 літрів води в секунду. Це багато води, це відповідає 200-річній повені.

У потоці ріки Селіссет водиться форель та вугор. Система сходів – один із заходів, які забезпечують життя в струмку. Там, де вода буде підніматися, риба також буде плисти далі.

Мокре майбутнє.

 Манхеттен буде під водою. Геолог НГУ Гурі Венвік не дуже оптимістичний з приводу Нью-Йорка. 

Але – вам не доведеться їхати далеко за Осло, щоб знайти місця, де вода вже змінює навколишнє середовище.

– Осло  одночасно занурюється у грунт та оповзає. З кожним роком вам потрібно їхати все далі і далі, до Середньовічного парку, щоб сісти на поїзд до Хальдена з колії 19, розповідає Венвік. 

Причина тому є будівля навколо Баркоду *(Barcode). Хоча новобудови та дороги в цьому районі безпечні, будівництво змінило спосіб руху води. Це помітно на сусідніх ділянках. 

– Зі зміною клімату, особливо з більшою кількістю опадів, кожен тип нової інфраструктури повинен будуватися по-новому з самого початку. Стає важливішим планувати, де ми будуємо, і що є основою, на якій ми будуємо. Ми можемо готуватися до змін у майбутньому, але ми повинні це зробити зараз, каже Венвік.

У Китаї кілька міст використовують мережу метро, щоб впоратися з водою, коли починаються повені.

 – Вони закривають входи станцій і вода тече туди. Звичайно, важливо спочатку вивести всіх людей, але вони це також практикують. 

У таких містах, як Роттердам та Лондон, використовують  інший метод. Там вони планують, що підвальні стоянки повинні мати функцію басейну, який може затримувати воду та не давати їй витікати на вулиці. 
– Ми повинні прийняти те, що щоб ми не робили, природа сильніша. І це ставить нам умови, що дійсно необхідно робити, говорить Венвик.

Губка на даху

В муніципалітеті Тронгейм у місті Гйоврінген, на даху очисної споруди Туне Мутанна не чекає на  сильні опади. Вона може увімкнути їх. У той же час, коли сяє сонце на даху йде дощ як із відра із систем розпилювання, які розпилюють воду на так званий “зелений” дах. 

Це пілотний проект за допомогою якого, вчені хочуть з’ясувати, як експлуатувати дахи будинків, щоб затримувати потрапляння води на щільну асфальтову поверхню міських вулиць.
– Потік води еквівалентний 2 міліметрам дощу за хвилину, тобто 120 міліметрів за годину, каже Туне Мутанна. Ви змокнете за лічені секунди, якщо будете перебувати на вулиці у таку погоду. Якщо так інтенсивно дощить протягом п’яти хвилин, це відповідає 100-річній події в Тронгеймі.  

Зелений дах складається з рослини очиток (боже тіло – Bergknapp). Під рослинами знаходиться прошарок керамзиту. І рослини, і керамзит мають тримати воду та уповільнювати її потрапляння у землю. 

На нижніх поверхах вимірюється, скільки води протікає через водостічні труби.

 А поруч – «сірий» дах, зі спеціально побудованою легкою черепицею та керамзитом знизу. Між ними звичайна чорна стеля для вимірювання відмінностей.

І зелений, і сірий дах досить легкі, щоб лежати на будівлях. І вони можуть змінити ситуацію.

 40 відсотків площі в містах це стеля. Ми повинні використовувати її. Випробування показують, що ми можемо затримати воду на шість хвилин під час екстремальних умов.

У більш звичайні дощові дні “сірий” дах може затримати воду більше години. В майбутньому має бути нормою будувати всі дахи саме таким чином, вважає Мутанна.

– Чи можемо ми врівноважити кількість опадів, шляхом планування та позбутися проблем? 

–Ми не можемо позбутися проблем, але нові рішення та нові способи будівництва можуть допомогти нам зменшити шкоду, спричинену новим кліматом. Якщо цього не зробимо, буде більше повеней і більше проблем.

– Ми знаємо, яким буде клімат.

Переклад Юлії Ходій