Додому Статті Як верхівцевський Челентано вчить української скандинавських водіїв. Частина 3.

Як верхівцевський Челентано вчить української скандинавських водіїв. Частина 3.

36 second read
Коментарі Вимкнено до Як верхівцевський Челентано вчить української скандинавських водіїв. Частина 3.
0
81

Цією публікацією ми завершуємо цикл бесід з нашим земляком з Верхівцевого Анатолієм Ручкою – людиною без перебільшення неординарною. Адже він не тільки ось уже кілька років працює за кордоном, але й несе іноземцям українську мову та нашу культуру, бо є справжнім козаком і за статусом і по суті. Судячи з ваших відгуків, ці розмови стали цікавими не тільки самим їхнім учасникам, але й вам, наші шановні читачі. Отож…

-Пане Анатолію, а чи багато зараз у Скандинавії українських водіїв – таких, як ви?

-Зараз багато.

-А з чого ви починали?

-За кордоном – великий попит на водіїв. Якщо ви – юрист, то треба знати іноземне право, щоб там працювати, і мати їхню освіту. А водій їздить по міжнародних правилах. Дорожні знаки – ті ж. Єдина відмінність – стан доріг кращий і та сама розмітка, і, зрозуміло, що там все чітко за графіком, якого треба дотримуватися. Коли ти щось робиш не так, іноземці цього не розуміють. Це стосується східної Європи. А Швеція і Данія… там люди трохи спокійніші. В Норвегії мені найкомфортніше.

-В якому плані? Що ви маєте на увазі?

-От, наприклад, став я вантажівкою. Не знаю, куди мені їхати. А всі швидко їдуть, бо всім треба у справах. Але коли вони побачать таку ситуацію, то вони з неї ніколи не зроблять проблему. Вони зупиняться, можуть викликати поліцію, якій скажуть, що тут – вантажівка, яка їм заважає. І будуть розбиратися, що треба тому водію. А в нас навпаки: всі з’їжджаються, створюючи пробку, сигналять, кричать замість того, щоб допомогти. 

-Анатолію, а чи бували у вас якість цікаві випадки в дорозі в Норвегії?

-Бували і не один! От, наприклад, їду я там у гори. Один фермер тримає вівчарню і замовив вантаж з будматеріалів. А там у горах дороги які? Там дорога одна для однієї вантажівки. Якби зустрілась інша на зустріч, то не роз’їхались би, адже це – гірська дорога. І за мною їде, бачу, «Мерседес». Йому треба мене обігнать. А «кишені» там – тільки для легковика. Якщо я своєю фурою стану, то все ж його не зможу пропустить – голову тільки заховаю або хвоста. 

-І що ж тоді робить? 

– Стає біля мене авто, виходить жіночка, я дістаю карту, а вона питає: «Проблем?» Я ствердно відповідаю. 

– А якою мовою спілкуватися?

– Та я просто даю транспортну накладну, де вказана адреса, куди мені треба дістатися. Кажу: «Мені треба сюди, але навігація не бачить». Вона: «Окей!», взяла, подивилась і каже, що знає, де це. Обігнати мене вона не може, тож каже мені, щоб я їхав, а вона буде мені моргать фарами, вказуючи, куди мені треба повертать. 

– І все ж як ви порозумілися?

– Більше мімікою і жестами. То я тоді поїхав прямо, доїхав до перехрестя, вона включила в себе лівий поворот, і я зрозумів, що мені – наліво. Я повернув наліво, вона – направо. Так ми роз’їхалися. 

От вам – приклад того, як норвежці вникають в ситуацію, а не так, як у нас: кожен в позу стає. У нас же як: якщо ти на «Москвичу», то це ти винен у якісь ситуації на дорозі, а не той, що на «Лексусі». А там такого немає.

-Які молодці!

-Так! Я ще хочу сказать, що свої шикарні дороги вони прокладали ще п’ятдесят років тому. Зараз іде повна реконструкція всіх доріг у Норвегії. То нерідко буває так, що навігація не показує тих змін, що відбулися. То одного разу я так петляв в одному місці, а за мною, бачу, вчепився якийсь «Опель». Я зупинив своє авто, і він зупинився. Підходить, питає, чи є в мене проблеми, каже, що сам – водій вантажівки. Витягає свій планшет, на якому є все. Знайшов, куди мені треба, і як туди доїхати, показав мені. І потому! А я думав, що буде якась неприємність з того переслідування.

-Він зрозумів ваші дії, бо теж був водієм. Так?

-Так! А ще для нього, видно, зробити хоча б одне добре діло то вже день недарма прожитий. Хочу вам розказати ще один випадок про фермера в горах.

-?!

-Їду я в гори, дорога закінчилась, асфальту вже немає, а залишилось тільки каміння насипане і вкатане. І повороти там були такі круті, що вже бачив номер на своєму причепі. Їду, їду, виглядаю якийсь майданчик, щоб стати. Як пізніше виявилося, один фермер будував ферму, і для неї я йому віз будівельні матеріали. Йому ця ферма дісталася від батька, але в документах вказана стара юридична адреса. І він у замовленні на вантаж скинув її, тож я їду туди, в гори, а він трохи нижче від того місця будував. 

То я став на тому майданчику, а там із туману виглядає хатка. Як у казці! Така красива! Стріха з очерету, віконця на другому поверсі – все таке старе, бачу, що тут ніхто не живе. Я став, бо немає куди їхати, а бачу, що звідкись зверху спускається авто пошти. То я підійшов до водія, прошу допомоги. Він глянув на адресу і каже, що мені треба вниз спускатися, бо тут – батькове обійстя, а мені треба їхати до сина. Це ж – пошта, вона все знає. То я й поїхав за нею вниз.

Так я потрапив, куди мені було треба. А краєвиди там які! Замилуєшся!

-А той фермер чим займається?

-Тримає овець та корів. Там великий попит на екологічно чисту продукцію. Там дуже цінують справжнє молоко, бо корови, кози та вівці там жують чисту траву. 

-Так він кудись відправляє те молоко?

-Там приїдуть  і все заберуть. Його діло – виростити, а все інше – приїдуть і зроблять. Так і з землею: я маю землю, то живу на відсотки з неї, а одна фірма приїде, щоб посіяти, а інша – щоб зібрати. Є ще й інші: побризкати, пополоти. 

Там фермери – не такі, як наші. У Норвегії фермер має будиночок, біля якого трактор для власних потреб. І все! Більше ніякої сільськогосподарської техніки! Бо все інше роблять на його землі інші фахівці. 

-А в нас фермер – і на дуді грець!

-Ні, там зовсім по-іншому. Не треба ламати голову над тим, де те пальне чи добрива взяти, чим посіяти і зібрати. 

-Анатолію, то все-таки: вам приносить задоволення ваша робота за кордоном? Бо, зрозуміло, що ви заробляєте своєю  працею, а чи до душі вона вам там?

-Так, бо мені цікаво, як світ змінюється. Це – перша причина. А друга – робота в Скандинавії, де я раніше не бував. Бо я ж до того вже бачив світу, інших країн. І Східній Європі мені не подобається, бо там – як у мурашнику. А тут мені краще, бо спокійно. Плюс до того – дуже організовані місця для паркування. Виходжу на них, і все є: теплий туалет, гаряча вода, напор води такий, якого у нас у Верхівцевому ніколи не було. І це – цілодобово! Крім того, кімната матері і дитини. До того ж тільки шведи і норвежці організовують парковки у дуже мальовничих місцях.  Щоб людина могла вийти з авто і відпочити. Наприклад, біля озера, до якого зроблено місточок, альтанку. А в Європі це – просто великий заасфальтований майданчик, який не є зручним, а влітку там ще й спека.

У Скандинавії там ніколи спека не пече, бо десь під лісом знаходиться. Тому стоїш і відпочиваєш, а мої колеги в Європі стоять на парковці, мотори працюють, бо без кондиціонера немає чим дихати. Уявіть: десятки машин стоять, усі молодять, бо не хочуть у спеці сидіть.

А я кажу своїм товаришам: я взяв вудочку і пішов до озера ловити рибу! Або взяв відро і пішов збирати гриби. Але одна умова – дозвіл, бо там таке роблять у визначені години. Це в них написано. 

-Овва!

-Так! Я, по правді сказати, в грибах не дуже розуміюсь, а наші хлопці-западенці тільки стали, пішли у ліс, назбирали грибів, насушили у себе в машині. Ті поліцаї-вікінги дивуються з наших, кажуть: «Було-було, але такого ще не було, як в українців!» Бо наші фури відкривають для перевірки, а там гриби і риба сушаться. Або збили на дорозі кабана або оленя – вкинули в машину. Чого добро має пропадати? То увечері наші вже шашлики роблять. 

Наші як стоять на парковці, то від машини – такі аромати! Там борщ вариться, там – картопля, ще далі – шашлики. Там, де п’ять  українців, там така гульня! Поліцай приїздить, стоїть і тільки поглядає. 

Наші хлопці за кордоном – такі хазяйновиті, в них усе йде в діло, вони нічому не дають пропасти. Бо ж чимось треба займатися!

-Анатолію, щиро заздрю вашим враженням і вашому такому захопливому сприйняттю життя. З вами було дуже цікаво спілкуватися, дізнатися про незвичні речі. Хочу вас подякувати за ці зустрічі і побажати вам нових цікавих вражень від Скандинавії.

-Дякую!

Записала Олена Чернявська.   

Load More By Mosand Olga
Load More In Статті
Comments are closed.

Перегляньте також

100 ліття від дня народження Миколи Радейка

В Осло 2 жовтня 2020 відзначили 100-річчя від дня народження українського патріота, очільн…