Історія України – без російських фальсифікацій / The history of Ukraine – without Russian falsifications

Середньовічна держава Русь була першою стадією формування української державності. Вона виникла наприкінці Х ст. в результаті взаємодії воєнно-торгових груп норманів та місцевих слов’ян. У ІХ-Х ст. “східні вікінги” розвинули торговий бізнес у Східній Європі між Балтикою і Чорним та Каспійським морями. Їхню спільноту називали “русь”. Це слово походило від скандинавського кореня зі значенням “веслувати”. Найуспішніша група цих норманів осіла на Середньому Дніпрі і зробила своєю базою Київ. Тут вони інтегрувалися із місцевими слов’янами – прямими предками українців.

Наприкінці Х ст. вождь русів Володимир прийняв християнство у Візантії і одружився із візантійською царівною. Він почав будувати фортеці довкола Києва і встановлювати адміністрацію на інших територіях Східної Європи, в першу чергу в Україні. Так виникла держава Русь на чолі з нащадками Володимира, відомими як Рюриковичі – за ім’ям легендарного предка Рюрика. Початкова і головна територія Русі була розташована у сучасній північній Україні із центром у Києві. Скандинави швидко асимілювалися і передали своє ім’я українським слов’янам.

Протягом ХІ ст. Русь виробила власну оригінальну культуру, літературу, архітектуру. Християнство прийшло до України з Візантії. Писемність (кирилиця) і літературна мова (старослов’янська) прийшла з Болгарії. Але політичний і суспільний устрій Русі був ближчим до країн Центральної і Північної Європи. Українські князі мали тісні родинні зв’язки з династіями Польщі, Норвегії, Швеції, Угорщини, Німеччини. У середині ХІ ст. видатний норвезький король Гаральд Суворий одружився з руською князівною Єлизаветою. В той же час інша київська князівна стала королевою Франції, англійська принцеса вийшла заміж за київського князя, а його сестра стала дружиною імператора “Священної Римської імперії”. Від самого початку своєї історії Русь була європейським середньовічним королівством. 

Русь мала велику північну периферію, куди входили терени сучасної Білорусі і західної Росії. З Києва, з України, туди прийшло християнство і цивілізація в ХІ – ХІІ ст. Там поступово закріпилися члени руської династії і засновували окремі князівства. Доволі пізно, у середині ХІІ ст., в регіоні верхньої Волги сформувалося Суздальське князівство. Через 150 років потому, після монгольських завоювань ХІІІ ст. і падіння Києва, на руїнах Суздальської землі виникла московська держава. З Київською державою, Руссю, Московія, отже, не мала прямого політичного зв’язку.

Володіння Рюриковичів не населяв єдиний народ. Це стверджує лише російська пропаганда. На базових землях Русі жили предки українців, які говорили давніми українськими діалектами. З ХІ ст. вони називали себе “русь”. Лише у ХІХ ст. цей народ прийняв нове національне ім’я – українці. Однак, населення північної периферії в ХІ – ХІІІ ст. себе “руссю” не вважало і було етнічно більш строкатим. Там жили аборигени – фінські і балтські племена, а також слов’яни, що переселялися з південного заходу. Поступово, впродовж століть, аборигени змішувалися з прибульцями-слов’янами і переходили на слов’янські діалекти. Внаслідок такого синтезу утворився російський (московський) етнос. Це сталося значно пізніше, ніж Київська Русь сформувалася, прийняла християнство і виробила власну культуру.

Отож, українська та московська історії мають різні початки і території. Претензії Росії на історію середньовічного Києва і Русі (України) є лише частиною старого і дуже небезпечного експансіоністського міфу. Він виник у часи Російської імперії і сьогодні є ідеологічним виправданням геноциду української нації, заперечення її права на існування. Цей міф не має нічого спільного з науковим дослідженням минулого.

Вадим Арістов

Історик

Науковий співробітник

Національного музею історії України (Київ)

The history of Ukraine – without Russian falsifications

The medieval state of Rus was the first stage in the formation of the Ukrainian state. It emerged at the end of the 10th century as a result of interaction between the Norsemen groups of warriors and traders and the local Slavs. In the 9th-10th centuries the “Eastern Vikings” developed their trading business in Eastern Europe between the Baltic and the Black and Caspian seas. These Eastern European Norsemen were called “Rus”. This word came from a Scandinavian root with the meaning “to row”. The most successful group of the Norsemen-Rus settled on the Middle Dnieper and made Kyiv their base. Here they integrated with the local Slavs, the direct ancestors of Ukrainians.

At the end of the 10th century the leader of the Norsemen-Rus Volodymyr converted to Christianity in Byzantium and married a Byzantine Princess. He began to build fortresses around Kyiv and establish administration in many other territories of Eastern Europe, primarily in Ukraine. Thus the state of Rus formed, ruled by the descendants of Volodymyr and known as the Rurikids, after the name of their legendary ancestor Rurik. The core territory of Rus was located in today’s northern Ukraine with its center in Kyiv. The Scandinavians were quickly assimilated and transferred their name to the Ukrainian Slavs.

During the 11th century Rus developed its own original culture, literature, and architecture. Christianity came to Ukraine from Byzantium. The writing system (Cyrillic script) and literary language (Old Church Slavonic) came from Bulgaria. But the political and social system of Rus was closer to the countries of Central and Northern Europe. Ukrainian princes had close family ties with the dynasties of Poland, Norway, Sweden, Hungary, and Germany. In the middle of the 11th century the prominent Norwegian king Harald Hardrada married the Rus princess Elizabeth. At the same time, another Kyivan princess became the queen of France, an English princess married a Kyivan prince, and his sister became the wife of the emperor of the “Holy Roman Empire”. From the very beginning of its history, Rus was a European medieval kingdom.

Rus had a large northern periphery, which included the territories of modern Belarus and western Russia. Christianity and civilization was spread to these areas from Kyiv, from Ukraine, in the 11th – 12th centuries. Some members of the Rus dynasty of the Rurikids gradually established themselves there and founded separate principalities. Quite late, in the middle of the 12th century, the Suzdal principality was formed in the upper Volga region. 150 years later, after the Mongol conquests of the 13th century and the fall of Kyiv, the Muscovite state arose on the ruins of the Suzdal land. Muscovy, therefore, had no direct political connection with the Kyivan Rus.

The realm of the Rurikids was not inhabited by a single people. This is only a claim of Russian propaganda. The ancestors of the Ukrainians, who spoke old Ukrainian dialects, lived on the core lands of Rus. From the 11th century on, they kept their ethnic name “Rus” or Ruthenians. Only in the 19th century, this people adopted a new national name – Ukrainians. The people of the northern periphery in the 11th – 13th centuries, however, did not consider themselves Rus and were ethnically more diverse. There were aborigines – Finnish and Baltic tribes, as well as Slavs who moved from the southwest. Gradually, over the centuries, the aborigines mixed with the Slavic newcomers and switched to Slavic dialects. The Russian (Muscovite) ethnicity formed out of this synthesis. This happened much later than the foundation and Christianization of Kyivan Rus and the formation of Rus culture.

In sum, the Ukrainian and Russian (Muscovite) histories have different beginnings and territories. Russia’s claims to the history of medieval Kyiv and Rus (Ukraine) are only part of an old and very dangerous expansionist myth. It emerged in the age of the Russian Empire and is today an ideological justification for the genocide of the Ukrainian nation, the denial of its right to exist. This myth has nothing to do with the scholarly study of the past.

Vadym Aristov

Historian

Research Fellow,

The National Museum of the History of Ukraine (Kyiv)