Український Великдень в Тронхеймі

Воскресіння Христове відсвяткували українці в Трондхеймі

Великдень відсвяткували цієї неділі християни за Юліанським календарем. Мільйони українців – через повномасшабну війну на Батьківщині – зустрічали це найбільше релігійне свято уже другий рік поспіль на чужині. Десятки тисяч з них – у Норвегії. Ті, хто знайшов тимчасовий прихисток у місті Трондхейм та його околицях, – змогли об’єднатися цього дня у молитві на урочистій Літургії рідною мовою. Після цього відбувся чин освячення пасхальних кошиків.  Таке Богослужіння стало можливим після створення у місті  Православної громади Святого Ярослава Мудрого – першої парафії Православної Церкви України в Норвегії. Сприяла цьому Українська Спілка Трондхейму. Тепер щонеділі у храмі майже в центрі міста люди можуть зібратися на спільну молитву українською мовою, посповідатися і отримати Святе Христове Причастя. Щоразу звучить молитва за Україну та її захисників. Так було і на Великдень. У храмі лунала  молитва за тих, хто в цей день не з нами: за наших рідних, за воїнів-захисників, за поранених і полеглих у бою…

До церкви прийшло зо півтори сотні вірян разом з дітьми. Багато хто у вишиванках, із власноруч спеченими пасками у дбайливо зібраних кошиках. Доповнив Пасхальне Богослужіння український хоровий ансамбль «Коралі». Тож у  храмі на Великдень панувала особливо піднесена  атмосфера. У межах Літургії парафіяни послухали також проповідь священника. Отець Михаїл згадав Воскресіння Христове і пояснив, наскільки важливе воно для християн, які усе своє, не таке вже й довге життя мають готуватися до життя вічного…

Після Літургії віряни мали можливість поспілкуватися у неформальній атмосфері та скуштувати освячені паски. Люди погоджувалися, що тут, на чужині, це особливо важливо для українців, які звикли святкувати Великдень весело, піднесено, за святковим столом з рідними, які тепер перебувають за тисячі кілометрів… І в тих, хто ніби й звик до іншого краю, серце час від часу особливо сильно рветься додому, і саме на Великдень це відчувається найбільше….

                                                                                              Текст:  Ірина Тафій

Фото: Олена Івашкіна