Як у Норвегії День Незалежності святкували і ЗСУ допомагали

24 серпня виповнилося 32 роки Незалежності України.  Через війну, яку розв’язала росія на нашій землі, тисячі українців вимушені були шукати притулок у різних країнах світу. Зокрема, і в Норвегії. Перебуваючи далеко від рідного дому, українці в Норвегії відсвяткували День народження своєї країни проведенням демонстрацій, концертів і благодійних заходів.

У цей день Українська громада Східної Норвегії на чолі з її головою Тетяною Бондаренко запрошувала усіх охочих скуштувати страви української кухні в Осло у кафе Skatten й задонатити на ЗСУ.

«Сьогодні для відвідувачів кафе ми приготували традиційний борщ зі свининою. Борщ з куркою, оскільки в Норвегії живуть багато людей, які не вживати в їжу свинину. А ще вареники з картоплею, пиріжки з яблуком і цитрусом, гречану кашу з підливою та грибами, гречану кашу з печінкою, млинці з куркою»,- розповіла активна членкиня громади Наталя Кудрявець.

За словами Наталі, це вже не перший благодійний захід такого формату, який проводила Українська громада Східної Норвегії у кафе Skatten. 24 серпня підтримати ЗСУ й скуштувати приготовлені українські страви руками пані Наталі разом ще однієї волонтеркою громади, на ім’я Зінаїда прийшло дуже багато людей. Переважна більшість – норвежці. У ввечері окрім смачної їжі на присутніх чекав музичний квест й фотовиставка розбомблених міст України.

«Якщо сьогодні пройтись по приміщенню, то можна побачити світлини відомих українських міст до та після війни. Таких як Мар’янка, Маріуполь, Охтирка … Цю фотовиставку підготувала Євгенія Кудрявець. Світлини вона збирала по знайомим, деякі взяла з інтернету. Особисто для мене Мар’янка – це особлива історія. Звідти родом моя подруга. На жаль, цього міста вже немає. Я не можу говорити про нього без сліз», розповіла Наталя.

До того ж усі охочі мали змогу придбати українську національну символіку та вишиванку. Проводячи подібні заходи закордоном, українці не тільки збирають кошти для ЗСУ, а й знайомлять іноземців з українською їжею, традиціями й культурою.

Марина Щученко